Як завжди, погляд її був уважним, зацікавленим і в той же час порожнім. Вона ніби слухала і внікала в мої слова, але разом із тим думками була десь набагато далі від моєї розмови про буденне життя-буття. І які такі проблеми вона там вирішує у своїй хитрій голівці? Не знаю... але точно шось дуже важливе і серйозне, от як “Як нагодувати людство?” або “Як встановити мир у всьому світі?” За декілька років нашого знайомства і спілкування, я так і не змогла зрозуміти оцієї її задуманості і польоту думок. Так, я можу передбачити певні її кроки і дії, але що там в неї на думці я зрозуміти не можу. А вона не говорить... от запитаю її іноді, вона лиш подивиться на мене таким поглядом, що вже сама думаю “яку ж єрунду я запитую!” і зійде з теми. Мабуть, це я в неї навчилась отак непомітно, плавно і коректно з’їжджати з теми. Та й не тільки цього... і не тільки це вона робить бездоганно. Вона єдина, хто може отак попросити мене чогось, зробити такий вираз обличчя, що відмовити їй просто неможливо, а потім встати і просто піти... отак тупо розвернутись і піти! І я роблю все, що вона хотіла, а вона тут ніби і не при чому, ніби і не просила, ніби це їй сто років не треба було, а я собі от вирішила, шо це її бажання. Ні, вона не відмовиться прийняти результат моїх стараній, але зробить це так... ніби ще вона мені послугу робить, показуючи, що я немарно все це для неї робила.
Оце дійсно загадка... загадка природи – кІшка... Ну шо, Мура?! Йдемо варити тобі кашу і міняти газетку в туалеті? Заодно подивимось, на які новини СМІ ти сьогодні ссать і нє только хатєла (тобто в певній формі виявила свою повну незацікавленість матеріалом і незгоду із думкою автора щодо цього =))
(с)tanuha_sema